Моє холодне серце обливається сльозами,

Коли дивлюсь на фотографії дітей.

Вони ніколи вже не будуть з нами

Бо віддали життя за здійснення ідей.

Ідея – щоб звільнити нашу Україну

Від посягнення катів, насильства, зла.

Вона, як рідна мати в нас єдина,

Всім вистачає і любові і добра.

Хрещатик зараз в барикадах та руїнах,

На кожнім кроці кров його синів.

Вони загинули за Вільну Україну

Бо захищали і дітей і матерів.

І не загинули вони, а відлетіли в небо

Як ангел-голуб, що у вічність проводжав

Дорогою хреста пішли – так треба,

Який за всіх своє життя віддав.

Тож будем вічно ми їх пам’ятати

Хто за країну-неньку положив життя,

Нехай помолиться сьогодні кожна мати

За кожну душу, що пішла у майбуття.